От би не було меж

Я так часто знаходжу привід позаздрити своїм друзям живуть в Євросоюзі. У них там немає меж ... Зовсім. Живуть в Італії, на роботу їздять до Швейцарії (в Італії то жити дешевше). На "моря" можуть змотатися в Португалію прийнявши спонтанне рішення (візу то отримувати нетреба). Квитки на лоу-кости стоять дійсно стільки скільки повинні - 20-50 євро. Сів в "маршрутний літак" і "поїхав".

Навіть додому в Україну вони літають запросто (з того боку кордону як би і немає). А з нашої - є.

Все тому, що вони "білі", а ми "чорні". Маючи паспорт Євросоюзу мої друзі родом з СРСР вважаються цивілізованими людьми. А я, я як би небезпечний для Євросоюзу. Раптом чого накоїв або, найстрашніше, залишуся там назавжди? Так я просто люблю подорожувати. 

Все це при тому, що громадяни Колумбії і Гондурасу мають можливість безвізового в`їзду в країни ЄС. Невже мешканці Гондурасу більш цивілізовані і безпечні для ЄС. Ні, летіти їм довше і не всі долітають, мабуть.

Сиджу, і мрію. Коли ж там, в Брюсселі мене вважатимуть гідним для туристичної поїздки і фотографування "пісяючого хлопчика"

Дочекаюся чи? Навряд, так і буду їздити по візі. Зате знати - Евпросоюз мене боїться.