З уфи по чорноморському узбережжю в абхазію 4

04.07.2013

Сьогодні за планами море і екскурсія до скелі Парус, яка знаходитися за селищем Прасковеевка. Похід до моря вдалий, вода тепла, пляж піщаний, народу забагато, але це не перешкода.

Після моря обід тут же на набережній, кафешок багато на будь-яку кухню і гаманець.

Висуваємося на екскурсію, ставлю на навігаторі точку і вперед. Якщо без навігатора, то напрямок на Дивноморське, з Геленджика в бік Сочі. Добралися швидко, дорога впирається в стоянку, на якій платиш місцевим хлопцям 50 руб. за парковку і охорону і пішки повз кафе і магазинчиків з сувенірами до моря, а далі по березі до скелі. В результаті від скоянкі до скелі метрів 700-800. Дивовижне місце за своєю красою, скеля стоїть як за помахом чарівної палички поперек однією стороною до берега, другий до моря. Висота скелі 30 метрів, товщина метр і найголовніше, незрозуміло яким чином утворилося квадратний отвір на висоті 2.5 метрів.

Відео: Анакоп 1 серія з 4 (історичний, пригоди)

А ось такий вигляд відкривається по шляху до скелі. купатися тут не стали, море штормило. Пляж гальковий.

Добре проведений день не рахується потеренним. По приїзду вирішили знову сходити на набережну, так як в перший раз подивилися не все. До речі, звернули увагу на те, що місцеві жителі в спілкуванні ніякі, що що візьмеш, один відповідь: незнаю, де то там! Так що шукати все доводитися самому, благо в будь-який Росдруку можна взяти туристичний гід, де вказані всі визначні пам`ятки і багато іншого.

Це створний маяк, до речі діючий.

А це сучасний.

Прогулянка і додому. Такі ось місцеві, майже домашні тварини.

А це ефект сонця, раки в самому соку, ще б трохи і згоріли.

Це знову наш дворик.

05.07.2013

Ось і ранок, сьогодні день від`їзду з Геленджика, за планом заїхати до джерела Наташа і подивитися дольмен. І знову дорога, джерело не знайшли, дольмен теж, на дорозі немає жодного вказівника, як ніби їх спеціально зняли, щоб тільки люди брали їх екскурсійні машини. Дорожніх проблем багато по шляху в Сочі починаючи з Джубга. По дорозі будь-який населений пункт знаходиться поблизу від моря відчутна проблема у вигляді пробки. І все через таких же відпочиваючих як і ми, що снують туди сюди через дорогу і зупиняючи транспортний потік. І всім все по ... (маю на увазі місцеву адміністрацію), це ж не перший рік так, а транспорту все більше і більше, можна адже зробити пешеходнику над дорогою. ДПС дуже багато на всьому протязі шляху, їхати треба з думкою, що суцільна стіна. Особливо на ділянці з серпантином, по одній горі їдеш, а вони тебе з іншого знімають на камеру, ти їх не бачиш, а вони тебе як на долоньці. Вразило Лазаревське, як тут люди відпочивають. Така метушня, що можна загубитися в цьому натовпі. Ужас !!! Робимо невелику зупинку на обід в місцевій їдальні і покупку сувенірів, і ходу звідси. Да-а-а, на пляжу взагалі ступити ніде, відпочиваючі як штабелями. Чи довго, коротко, в результаті в дорозі 5.35 і ми в`їжджаємо в Сочі. Спочатку в планах було зупинитися тут на 2-3 дня, але побачивши, що сдесь твориться передумали. Думав, що місцевий парк Рів`єра хороший (за описом на офіційному сайті міста), в результаті відстій повний, як нам здалося. Вирішили покататися уздовж узбережжя, подивитися визначні пам`ятки, знову облом. Уздовж узбережжя йде практично глухий паркан, навіть море не видно, біля пансіонатів відкритий, але знову ж таки свій паркан. Так ми і доїхали до дендрарію, але постоявши і подумавши перед входом, вирішили не ходити туди. Зупинятися в Сочі бажання пропало і вирішили спробувати сьогодні прорватися через кордон. Так що про Сочі вражень нуль, один негатив, так пару фоток всього.

В дорогу. Адлер проскачілі непогано, пробок толком немає. Ось і п.Веселий, дозаправка на Лукойлі і веселощі скінчилися при виїзді з заправки пробка і до самого кордону. І ось кордон вже видать, але знову але, наш доблесні ДПС стоїть від кордону метрах 400, починає заганяти потік машин на прилеглу стоянку, зменшуючи тим самим хвіст пробки, але роблячи бардак при виїзді з цієї ж стоянки, коли машини що зібралися в 6 рядів намагаються виїхати назад метрів через 100 на ці ж дві смуги. Коротше, почалося, хто нахабніше той і правий, підсумок 3.30 втрата часу на кордоні. Найбільше гальмує наша російська застава, все довго і повільно.

Ось і Абхазія !!!

Абхазка прикордонники все роблять швидко, перевірка паспортів, реєстрація машини і найцікавіше, ніяких поборів, ні страховок. Хоча я вже приготувався платити (знаючи по минулим відгуками в нете), але яке було здивування, коли сказали езжай.Ізрядно пошарпані, але все ж задоволені продовжуємо шлях, навігатор в бардачок, так як карту Абхазії я не накачував і прямим ходом через Гагри в Піцунди. В якому місті зупинитися вирішував я, задовго до від`їзду з Уфи. Сподобалося, що в Піцунді в районі колишнього рибзаводу більш спокійне і не густо населене туристами місце. Та й через ж / д постійно стрибати не треба, як наприклад в Гаграх і від кордони не долеко, всього то 50 км. Їдемо не поспішаючи, що як не знаєш адже, ну і добре в Гаграх місцевий ДПС вже шерстить з радаром, машин п`ять уже стояло, причому і з російськими номерами теж. Не вірте якщо скажуть, що не зупиняють, накосячіть точно загальмують. По дорозі багато будинків зруйновані, розбитих, але місцями видно, що почали встановлювати. По приїзду відразу взяли місцеву сімку aqvafon, тараф море, дзвінки в росію 9 руб. хвилина (до речі з Росії дзвонити не вигідно, за хвилину 40 руб. вилітає). Відразу посипалися пропозиції від місцевих про житло, все б добре, але ми нарвалися на підводний камінь. Житло для одного знайти велика проблема, втративши багато часу, яке як знайшли, але самі там не залишилися, не сподобалося, а друга все влаштувало. Так що ми розділилися і повернулися в будинок який дивилися раніше, вселялися вже в темряві, будинок пристойний, господарі добродушні. У номері кондиціонер, холодильник, триколор, м`які ліжка, туалет на поверсі, два на вулиці. Душ на поверсі господар доробляв, а так два у дворі, проблем не було, всім вистачало. Все це за 400 руб. з носа. Від пропозиції Єви (господині будинку), спробувати домашнього вина, ми не стали відмовлятися. Пробуємо. Сподобалося. І з думками скільки ж його можна випити і як би не спиться, лягаємо в люлю.

ДАЛІ БУДЕ...