Самарканд - столиця імперії тамерлана

Колись був столицею імперії Тамерлана, Самарканд зараз втратив атмосферу стародавнього Узбекистану. Зате тут відчувається вплив Радянського Союзу. Складається враження, що в Союзі вирішили зробити з Самарканда зразково-показовий місто Сходу: з бульварами, алеями, парками, скверами і фонтанами. Вийшло непогано, але, на мій погляд, не про те. Зате саме в радянські часи були відновлені всі старі будови, які зараз є візитною карткою Самарканда.

Самарканд зустрів незрозумілою погодою, що перетворилася в злива з грозою на півтори години ввечері, роздовбані дорогах як після бомбардування і активним трафіком. Місто було помітно більше навіть Бухари, не кажучи вже про Хіві. У підсумку в перший день вдалося тільки вибратися на розвідку в усі місця майбутніх зйомок. Вечірню зйомку зірвав дощ.

Далі вирішив згрупувати фотографії по об`єктах зйомки, замість того, щоб викладати їх в звичному мені хронологічному порядку)

Шахи Зинда. Це місце мені описували як найбільш цікаве в Самарканді. Це ансамбль мавзолеїв, побудованих один до одного в 14-15 століттях.

Іноземцям для відвідування комплексу треба купити квиток в касі. Квиток дозволяє погуляти по внутрішньому двору і зайти в деякі мавзолеї (коли ми були, деякі чомусь були закриті). Ми приходили в це місце 3 рази, не рахуючи розвідки. Мабуть, мені найбільше сподобалося на світанку, коли нікого немає. З іншого боку, всередину теж не потрапити. 

Зате можна було піднятися по схилу поруч з ансамблем і спокійно насолодитися видами.

Днем в невеликому дворику, з одного боку якого простягнувся ряд мавзолеїв, а з іншого височіє стіна, що не дає пагорба обсипатися, натовп народу. Туристів небагато, але багато місцевих. Кілька разів зі мною просили сфотографуватися узбецькі бабусі. На якийсь дуже старий мобільний телефон, який видає в кращому нагоди 1000 пікселів по довшій стороні. Але всі були чомусь щасливі такій удачі сфотографуватися з російською людиною, говорили, що буду показувати фото дітям і онукам. 

Усередині мавзолеїв тісно, темно, але красиво. Темно - це не як на фото нижче. Передбачаючи питання, повідомляю, що знімалося це на ІСО 1600, на діафрагму 2.8 з витримкою 1/30.

Це стелю і стіни мавзолею Шоді Мулк Око. Він був споруджений в 1372 році і вважається одним з найкрасивіших споруд, побудованих в частину сестри Тимура Туркон Око і її дочки Шоді Мулк Око.

Відео: Самарканд

Ще один стелю мавзолею, побудованого в 60-70 роки 14 століття архітектором Алі з Насаф.

Мабуть, самий витончений стелю серед мавзолеїв ансамблю. Мавзолей був побудований Тимуром наприкінці 14 століття для сестри Ширін Бека Око.

На відміну від Бухари і Хіви в Самарканді є нічне підсвічування пам`яток архітектури.

Мавзолей Гур-Емір, що дослівно перекладається як "гробниця еміра". Це мавзолей Тамерлана і спадкоємців імперії. Невелике, приховане міською забудовою спорудження послужило прообразом Тадж-Махала.

Всередині мавзолею неймовірно красиве оздоблення стін і стелі. Сюди приходять помолитися місцеві. У цьому приміщенні знаходяться красиві надгробки. Сам же прах Тамерлана знаходиться в склепі під простим надгробком.

Стеля.

Відео: # 12 Samarkand Самарканд

На світанку. Підсвічування тут працює до ранку.

Ну і головна визначна пам`ятка міста, візитна картка Самарканда - площа Регістан. Взагалі, "Регістаном" називалася центральна площа в містах Близького Сходу. Дослівно "Регістан" перекладається як "місце, покрите піском". Ансамбль Регистана складається з трьох медресе: зліва медресе Улугбека, навпроти нього справа - Шердор, а по центру - Тіллі-Карі.

І хоча в нашому путівнику по Україні було написано, що Регістан прекрасний на світанку і це саме той час, коли треба робити фотографії, не вірте - вранці там дуже безглуздо. Якщо тільки не пощастило з красивим небом. Увечері останні промені сонця висвітлюють медресе Шердор.

Найцікавішим медресе виявилося Тіллі-Карі (що перекладається як "позолочене"), в якому є мечеть з красивим інтер`єром.

Щось мені сподобався такий ракурс на квадратні стелі :)

В інших медресе зараз сувенірні ринки.

Якщо ви подивіться на першу фотографію в пості, то, можливо, у вас виникне питання, чому на центральній площі міста, та ще відомої на весь світ, така мізерна підсвічування. Я задався тим же питанням.

- Скажіть, ці медресе підсвічуються вночі? - питаю я якогось важливого міліціонера біля квиткової каси, показуючи в бік медресе Улугбека.
- Так, - відповідає він, киваючи в бік освітлювальної щогли ззаду мене. - Її включаємо.
- І це все? Чи не можна більше підсвічування включити?
- А вам навіщо? Ви що, фотограф?
- Так, хочу ввечері зробити кілька кадрів.
- Хм, - мнеться міліціонер. - У нас ввечері о 21:30 буде світлове шоу для німців. Приходьте, я вас пущу.

Яке шоу? В Узбекистані підсвічування-то нормальної немає, а тут ціле шоу! Міліціонер покликав ще когось зі співробітників музею, і той почав мені показувати жахливої якості фотографії на мобільнику, де було видно, що Регістан переливається всіма кольорами веселки. Світлове шоу це здорово і несподівано, але о 21:30 вже темно і хочеться їсти шашлик. 

- А можна ми теж організуємо світлове шоу собі? - питаю я.
- У вас група? - я вже явно набрид їм.
- Так.
- Скільки чоловік?
- Троє!

Моя відповідь явно викликав нерозуміння. Світлове шоу для трьох? "Дорого буде" - відповіли вони хором. Далі були нудні переговори, які посіли хвилин 20. Дзвонили "начальнику підсвічування", домовлялися про гроші, про те, кому їх давати, про час. У підсумку вирішили, що у нас буде персональне шоу о 20:00.

Що ж, о 19:30 ми вже були на Регістані, гроші були заплачені, і залишалося тільки чекати. Виявилося, в ціну входить ще зачистка площі від натовпів узбеків і туристів. Тобто шоу ми будемо дивитися одні, а фотографувати ніхто заважати не буде. Ось це сервіс!

За п`ять хвилин вісім почалося. За фасадам забігала різнокольорове підсвічування. "This is the voice of Registan!" - пролунало з динаміків. "I will tell you my history", - загрозливо сказав він. Далі я не слухав. Якість звуку було таким, що хотілося сконцентруватися на зйомці. Фасади будинків тим часом міняли колір, віконця спалахували то синім, то зеленим, то червоним. Шоу було дуже простеньким, але місце, в якому все відбувалося, дивувало, а все разом вражало. Періодично чулися сувої міліціонерів, які стежили за тим, щоб на площу ніхто не вибігав. 

Так пройшли 15 хвилин. Остаточно стемніло, шоу закінчилося, а я вже перегортувалися кадри.

- Ну як вам шоу? - біжить до мене міліціонер.
- Відмінне шоу! - посміхнувся я.
- Якщо ви раптом щось недоснялі, то залишайтеся. Зараз буде група французів, а потім, о 21:30, німців.