Wellkombaikal.ru - відпочинок на байкалі

Мисливська печера:

Унікальна і найбільш цікава печера Прибайкалля була випадково відкрита спелеологами в 2006 р Відкриття цього нового підземного світу глибиною 77 м. З величезними порожнинами, що досягають висоти 7-поверхового будинку, з залами висотою до 75 м., Колодязями глибиною понад 40 м. Стало самим значущою подією в новітній історії спелеології байкальської регіону. За підсумками топографічної зйомки 2008 року на карту нанесено 5,7 км ходів Мисливської печери, і це не межа.

Про цю печері стало відомо років тридцять тому. Мисливці використовували її для ночівлі, але інтересу до дослідження не виявляли. Спелеологам про маловідому печері, розташованої неподалік від Великої Байкальської стежки в долині річки Еловкі розповів колишній мисливствознавець Ю.Г. Григор`єв, який добре знає ці місця. Перша спільна експедиція іркутських клубів «Чемберлен» і ІОКС в нову печеру відбулася восени 2006 р, після цього про печеру заговорили, і незабаром з`явилися перші захоплені газетні публікації.

Печера розташована в 3 км на захід від Великої Байкальської стежки, в 12 км. від селища Велике Голоустное. У ній є три ходу: перший - вертикальний, до нього неможливо добратися без спеціального спорядження, два інших ходу майже повністю знаходяться в горизонтальному положенні, що дозволяє переміщатися по печері без всяких проблем. Загальна довжина цих двох ходів, які в результаті з`єднуються між собою, становить понад 5 км.

 

Існує дві відокремлених частини печери - ліва, більш важкодоступна, з 30-метровим каміном, проходження якого вимагає навішування мотузки, і права, по якій можна вільно переміщатися без навичок скелелазіння. У першому залі, утвореному в результаті перетину декількох тріщин, для освітлення стелі не вистачає світла потужного ліхтарика: кам`яний звід втрачається десь на 25-метровій висоті. Що нависає над головою - невідомо, але під ногами серед впали зі стелі кам`яних брил можна знайти окремо лежать скупчення кісток диких тварин (ведмеді, кабарга, олені), невідомо як потрапили в цю печеру. Звідси і назва першого залу - скелетон.
Кладовище диких тварин

У гротах і коридорах печерного комплексу виявлені останки кількох ведмедів і копитних звірів, які, за попередніми оцінками, пролежали тут не одне століття. Особливо загадково велике скупчення незайманих скелетів копитних, як ніби тварини вмирали тут природною смертю - ні в одній з прібайкальскіх печер такої великої кількості останків копитних немає. Мисливці дають два можливих пояснення цієї загадки: або звірі ховалися в печері від холоду, а потім гинули, не знаходячи виходу, або в печеру їх заганяли вовки. При аналізах кісток в протичумного інституту на них виявлені спори чуми, тому руками їх чіпати не варто.

Далі шлях в тунелі перегороджує невеликий 5-метровий виступ з негативним кутом нахилу, пройти який без мотузки неможливо. Його форсують тільки підготовлені групи зі спеціальним спорядженням. Потрапити в цю частину печери для будь-якого новачка - велика радість: коли вперше в житті потрібно в повній темряві спускатися по мотузці по слизькій стіні назустріч невідомості. Якщо вимкнути світло і завмерти, можна стати свідком непояснених феноменів - якоїсь подібності вилітають з товщі склепінь кульових блискавок, або світяться райдужних куль. Ця частина печери розкішно прикрашена кальцитовими натіканнями, є навіть кілька невеликих озер. Але наскільки далеко тягнуться ходи - ніхто не знає: остання топографічна зйомка в серпні 2008 р відкрила продовження підземної системи ще на 200 м, всього нанесено на карту 5,7 км, але вже зараз ясно, що це не межа.

 

Складна система горизонтальних ходів, величезних гротів, розміром з великий кінозал, вертикальних 40-метрових проваль-камінів, красиво декорованих натічними утвореннями, вразила перших дослідників. Велика частина галерей дозволяє ходити в повний зріст. У багатьох місцях висота центрального ходу досягає 10-15 м, окремі зали в поперечнику досягають 5-20 м, але є і вузькі лази, крізь які треба проповзати на корточках або підніматися з елементами скелелазіння по звивистих камінів. Печера добре провітрюється, але на підлозі багато сирої глини, так що до кінця екскурсії весь одяг набуває характерного коричневий відтінок.

Окрасою склепінь є химерні кальцитові напливи різного кольору і форми. Є сталагнати - зрощені в колони сталагміти і сталактити. У великій кількості зустрічаються Кароліти, кальцитовий дощ. На відміну від більшості інших відомих прібайкальскіх печер, в яких натічні прикраси зустрічаються локально, в Мисливської вони рясно покривають стіни. Окремі ділянки печери закладені в древніх строматолітах (по-грецьки - «кам`яний килим»), що представляють собою сліди найдавнішої життя на планеті (скам`янілі стародавні водорості віком від 540 млн. До 1 млрд. Років). Галереї і вертикальні каміни перетинаються на різних рівнях, як в ноздреватой голівці сиру, і заблукати тут простіше простого. Легковажно ставитися до прогулянки по пересічних ходам не слід, особливо якщо печера відвідується вперше.

Новітня історія печери Мисливської зовсім мала, з часу її відкриття пройшло всього три роки. Близькість до міста і її все зростаюча популярність безсумнівно привернуть в Мисливську печеру нових відвідувачів, і дуже важливо, щоб цей потік людей не нашкодив унікальній підземній екосистемі, а у печери з`явилася б надійна «охоронна грамота». Мисливська печера могла б стати привабливим туристичним об`єктом в створюваній ОЕЗ «Ворота Байкалу». Обладнана для відвідин туристів Новоафонська печера в Абхазії, наприклад, в пік своєї популярності приймала майже 900 тис. Відвідувачів. Мисливська печера за своєю красою і розмірами залів не має рівних в Прибайкалля і порівнянна із знаменитими печерами Словаччини та Чехії. При цьому обладнати Мисливську печеру для відвідувань значно легше, ніж знамениті на весь світ європейські печери, що володіють більш складним підземним рельєфом.