Як ми за тиждень не витратили ні цента і знайшли свій рай!

Ми знайшли свій маленький рай на краю землі! У цьому раю не потрібні гроші, гребінці і календар! Про те, куди ми пропали, читайте нижче!

Вже тиждень ми живемо на Борнео, в штаті Сабах, в ретрит-гестхаузе Nagapuri недалеко від Куала Пеню! Так, дуже багато дивних і незрозумілих назв! =)

Постараюся про все по порядку розповісти, хоча за цей тиждень ми відвикли від цивілізації і необхідності розмовляти, тому думки часто літають, як світлячки, хаотично і плутаються в шумах хвиль!

Де ми?

Десь майже в середині карти, дуже недалеко від екватора, на малайзійської частини острова Борнео (Калімантан), в штаті Сабах, на березі Південно-китайського моря, поблизу містечка Куала Пеню, в ретро Nagapuri. Ми далеко від цивілізації, у відокремленому місці, де немає жодного магазину, громадського транспорту і практично немає людей. Найближча цивілізація від нас в 12 км.

Як ми сюди потрапили?

На сайті Workaway ми знайшли хоста, якому потрібна допомога і в обмін на нашу допомогу, нам надають житло і харчування.

На відправлені численні запити нам відповіли лише одиниці. В Workaway принцип схожий на couchsurfing, тільки розписувати потрібно свої скіли і чим ти можеш бути корисний.

Майже 10 днів ми штурмували систему, щоб знайти підходящий варіант і домогтися відповіді.

Але позитивну відповідь прийшов тільки від Макса. Макс - власник ретрит-гестхаузи Nagapuri і йому потрібні волонтери, які допомагатимуть прибирати територію ретріта, чистити пляж, дивитися за порядком, спілкуватися з дітьми англійською і просто складати йому компанію. Мінімальна вимога від Макса по волонтерці - 2 тижні.

Це був наш перший досвід воркевей і перший досвід волонтерки в такому вигляді. Ми до останнього моменту не знали, куди ми їдемо і що будемо робити. Спілкування з Максом через What`s app було дивним і односкладових. Він три рази питав, хто ми і просив переслати наш запит. В останній день перед вильотом він написав, що його не буде в день нашого приїзду і нас зустріне його друг.

Ми припливли з острова Лабуан в містечко Менумбок. Там нас зустрів Волтер - заплив від величезної кількості пива, малазієць з панганскім темпом життя і ямайським настроєм. Волтер завантажив наші рюкзаки в свою раздолбанную машину, затарив пива в найближчому магазині і повіз нас по пустельних дорогах Борнео. Всю дорогу у Волтера грала реггі-музика, а одна рука була завжди зайнята банкою пива. Від порома до нашого призначення ми їхали годину і за цей час цей супер-розслаблений хлопець випив 6 банок пива, примудряючись ще й Селфі з нами робити для Макса.

Відео: Разведопрос: Олег Соколов про кампанії Наполеона в Ломбардії

Нас привезли в Nagapuri. Вже почало сутеніти. Сказати, що ми були розчаровані місцем в перші 10 хвилин - це не сказати нічого. Ми побачили, що поблизу немає ніякої цивілізації, жодного кафе або магазину, на які ми сподівалися. Ми побачили лише білосніжний довгий пляж, величезні хвилі і дерев`яний довгий будинок з верандою по всій довжині.

Нам дали ключ від нашого номера, показали побіжно територію. Перші слова, коли ми увійшли в наш номер, були: «Ми звалюємо через 2 тижні»! Ми побачили стриманий номер з двоповерховими ліжками, затягнутими москітні сітки, дерев`яна підлога з бамбука, з величезними щілинами, фанерні стіни і всякі жуки-павуки, яких я так люблю.

Але на наступний день ми прокинулися, подивилися на все зовсім іншим поглядом, все було освітлено сонцем і яскравим світлом і це місце різко перестало бути стремним або страшним! І ось вже 7 днів ми насолоджуємося тишею і ідилією.

Що ми тут робимо?

Роботи, як такої, тут зовсім небагато. У наші завдання входить: підготувати номер, якщо приїжджають гості, стежити за територією, прибирати листя, які невпинно падають з дерева кожен день, прибирати берегову лінію, якщо хвилями буде виносити всяке сміття і кокоси, допомагати Максу по території. Артем уже встиг полагодити замки в дверях, розчистити територію під будинком, винести величезні каністри з водою, викорчувати великі кущі. На мені прибирання номерів, прання, підтримання чистоти на кухні, прибирання листя на території.

Nagapuri - це невеликий гестхауз в стилі ретріта. Він зроблений за подобою традиційного long house. В основному будинку всього 4 кімнати для гостей з власними ванними кімнатами, довга веранда з лежаками, диванчиками, подушками і столиками, величезна кухня і комора.

Відео: ВИБІР ЗА НАМИ 2016 | ПОВНИЙ ФІЛЬМ | Офіційна версія Проекту Венера

Є ще окремий білий будиночок на пагорбі. З нього відкривається приголомшливий вид на море і захід.

Будинок стоїть прямо на пляжі. До води всього 50 метрів. Шум хвиль чути постійно і вдень, і вночі. І з цього боку видно шикарний захід!

На пляжі варто парочка лежаків, два навіси, гойдалки на дереві і всякі милі прикраси. Коли вода йде, по пляжу можна ганяти в футбол, бігати і їздити на мопеді, пляж стає не тільки довгим, але і широким. З одного боку нашого ретріта є ще одна база, на якій теж нікого немає. І більше нікого ні в одну, ні в іншу сторону. Тиша, спокій, усамітнення.

Як і годиться в таких диких місцях, інтернету і мобільного зв`язку тут майже немає. Нам доводиться вишукувати по різних кутах мережу і згадувати прекрасні часи інтернету dial-up.

Нам виділили номер на 4х і він повністю в нашому розпорядженні. Одну ліжко ми зайняли собі, а інші служать нам шафою і поличками. Макс живе тут же, в сусідньому номері.

Коли приїжджають гості, то їжу нам готує знайома Макса - Меррі, якщо ж гостей немає, то ми самі собі готуємо. Макс закуповує всі продукти, а в нашому розпорядженні кухня.

Уже 10 років Макс тримає це місце. Видно, що пару років тому тут було дуже круто, зараз же багато застаріло і потребує ремонту. Але все одно виглядає все дуже мило і акуратно. Макс, як і більшість місцевих жителів, ледачий і не хоче сильно перепрацьовувати. Йому вже 60 років і це місце він тримає тільки з задоволення. Він любить читати цілими днями газету, дивитися на море, пити пиво і спати на лежаках в жаркий день. Він завжди нам говорить: "Relax! Take your time! Up to you! Do not worry! "Такого розслабленого і легкого людини ми не зустрічали до цього! І цей ритм розслабленої пляжного життя поглинув і нас!

Звичайно, на тлі всієї райської краси і безлюдності, є і заважають відпочинку чинники. Чомусь мало хто говорить і представляє, що зазвичай в таких райських місцях завжди є москіти, завжди є жуки і всякі екзотичні друзі, які часом можуть налякати дуже неслабо, є медузи, зустрічі з якими хотілося б уникнути. Ми вже встигли тут познайомитися зі скорпіонами, незрозумілим гібридом-скорпіона, який не кусається, але пускає смердючий газ в обличчя, з тарганами різної величини, з мушками sunflies - самими неприємними мешканцями, які настирливо налітають на руки і ноги і моторошно кусаються, залишаючи сліди не гірше москітів, з милими крабами, які періодично в море можуть вчепитися за пальці, з екзотичними пташками, схожими на строкатих пінгвінів, ну і з москітами, які з заходом сонця приходять панувати на всій території!

Представляючи райські пустельні пляжі з білосніжним пісочком, бірюзову воду, відокремлені острова в екзотичних країнах, не забувайте згадувати і про такі дрібниці, як мешканці фауни! =) Але до них швидко звикаєш і розумієш, що вони невід`ємна частина екзотики!

Зараз ми навіть не знаємо, який день тижня і місяць за нашим вікном, щоранку ми відкриваємо двері своєї маленької бамбуковій кімнати і підставляємо обличчя морському бризу, виходимо на довгу веранду і, підтягуючись, дивимося на бірюзове море, яке розкинулося так далеко, куди вистачає погляду, ліниво йдемо на кухню, ставимо чайник і п`ємо каву за стареньким столиком на веранді, поки не почалася спека, прибираємо листя і бруд з пляжу і біжимо плавати в солоних водах Південно-китайського моря, потім лягаємо читати на лежаках і слухати прибій, періодичноувствуем себе мисливцями і ловимо невидимим сачком мобільний зв`язок, щоб потрапити в інтернет і хоч трохи попрацювати, весь день ми проводимо на свіжому солоному повітрі, милуємося шикарним заходом, а після ситної вечері вирушаємо спати в свій «корабельний трюм» і засипаємо під заспокійливі звуки величезних хвиль!

І час тут, як білосніжний пісок, просочується крізь пальці. Приїхавши сюди, ми спершу думали, що 2 тижні в цьому місці - це нестерпно довго і нудно, на другий день ми зрозуміли всю красу місця і подумали, як здорово, що у нас тут так багато часу, щоб відпочити і насолодитися усіма цими красотами, привести організм в порядок перед новими поїздками, а зараз, через уже тиждень, не можемо зрозуміти, куди ж пішло так швидко наш час і чому нам його знову не вистачає! Вже думаємо, щоб залишитися ще і на третій тиждень тут! Мабуть, скоро станемо зовсім Робінзоном і П`ятницею! =)

А Ви пробували колись волонтерські програми та проекти? Які враження?

джерело

Відео: О. Дмитро Смирнов. Кожному своє. Кожна людина вибирає сам-Рай або пекло. 6 листопада 2016 р