Життя в Таїланді, до якої ми так і не звикли

Життя в Таїланді піднесла нам кілька сюрпризів. Якщо чесно, статтю на цю тему я запланувала ще до того, як ми переїхали жити до Таїланду. Була впевнена, що список очолюватимуть «нестерпна спека» і «гостра їжа». Однак набір виявився зовсім іншим! Причому деякі складові дивують мене саму. Отже, про все по порядку.

Зміст

1. Життя в Таїланді починається з ... лівостороннього руху
2. Пристрій кондомініумів
3. Тайгліш
4. Культ білої шкіри

Женя недавно розповідав про те, чому ми на подив швидко перестали дивуватися за пару місяців життя в Таїланді. А я напишу про те, до чого ми не поки не звикли. Напевно, часу ще мало пройшло)))

1. Життя в Таїланді починається з ... лівостороннього руху

Не передати словами, як складно було адаптуватися до лівостороннього руху в Таїланді перші тижні! Вже на другий день нашого життя в Паттаї Женя прийшов додому і сказав, що його ледь не збила машина через те, що він, переходячи дорогу, спочатку за звичкою подивився наліво. Тут-то я і зрозуміла, що з лівостороннім рухом жарти погані. Особливо, коли половина туристів приїхала з «правобічних» країн і ганяє тут без прав. Добре, що у нас з часом тайські водійські права з`явилися!

У Таїланді лівосторонній рух. Коли переходиш вулицю, треба дивитися спочатку направо. А в школі нас іншому вчили!

Щоб виробити звичку дивитися спочатку направо, ми взяли собі за правило кожного разу, підходячи до дороги, так і говорити: «Спочатку ми дивимося направо». Потім, коли перейшли половину, - «А тепер дивимося наліво». Суть була саме в тому, щоб ці слова вимовляти вголос, і не важливо, чи є в цей час машини на проїжджій частині чи ні. І якщо фраза «Спочатку ми дивимося направо» почала допомагати нам досить швидко, то ось «А тепер дивимося наліво» довго було заклинанням-пустушкою. Я, наприклад, з другої половини дороги починала крутити головою то ліворуч, то праворуч - наче ж мозок розумів, звідки йде транспорт, а тіло все одно реагувало звичним йому чином!)))

Так от цього крутіння головою я не змогла позбутися повністю і страждаю роздвоєнням уваги при переході вулиць, намагаючись дивитися відразу в обидві сторони. Особливо важко зрозуміти, хто куди їде, на перехресті, тому що правила руху транспортних засобів на перехрестях в Таїланді теж не такі, як в Росії. Так що звичка жителів Москви переходити дорогу, не намагаючись обдарувати поглядом машини, які зобов`язані зупинятися перед Його Величністю пішоходів, мені не прищепилася ще в Москві, а тут їй і поготів місця немає # 128578;

2. Пристрій кондомініумів

Мені досі здається, що ми живемо в готелі, а не у власній квартирі. Тому що звикли до того, що всякі «бонуси» на кшталт басейну можна зустріти тільки в готелях або в о-о-о-дуже дорогих житлових комплексах. У Паттайя ми жили в двох кондомініуми (опис і багато фотографій одного з них - Джомтьєн Біч Кондомініум - ви можете знайти тут). В обох приблизно однакова інфраструктура. У «Джомтьене» - два басейни, два спортзали, триповерхова парковка, цілодобова охорона з камерами спостереження на всіх точках, столи для гри в пінг-понг. І все це - безкоштовно для жителів кондомініуму.

Jomtien Beach Condominium в Паттаї. Он у тому будиночку за басейном - душова, тренажерний зал і столи для пінг-понгу.

Наш нинішній кондомініум трохи простіше в плані інфраструктури - спортзал тут платний і відеоспостереження майже немає (хоча охорона ніби як є), зате є сауна, два тенісних корти і бібліотека (!). Басейни і парковки (ніяких тобі «Двір усіяний машинами, з дитиною погуляти ніде!») - само собою зрозуміло. І ось коли у мене запитують, скільки поверхів у будинку, в якому ми живемо, я не можу просто відповісти, що п`ять, завжди тягне додати: «Але це не як наші п`ятиповерхівки-хрущовки!» # 128578; Ось воно, до чого досі не звикну - що «В додаток» до звичайній квартирі йде не просто чистий під`їзд, а багато інших всяких відчутних приємностей, які зазвичай тебе супроводжують днів десять - коли ти в турпоездке. А вже про численні пальми і клумби з тропічної зеленню і квітами взагалі мовчу!

3. Тайгліш

Тайглішем прийнято називати тайський англійська. Не сказати, щоб він сильно відрізнявся від англійського англійської в плані граматики (якщо не підходити до порівняння занадто строго, звичайно), але фонетика ... Це ахтунг! Найбільше проблем з закінченням слів. Вся справа в тому, що в тайському мовою в багатьох словах остання буква як би не вимовляється, тобто губи, зуби і язик знаходяться в тому положенні, щоб вимовити букву, але звуку при цьому немає! Одного разу Женя дзвонив в техпідтримку нашого інтернету, і йому там постійно щось говорили про «Лаі-і-і». «Лай» по-англійськи - це lie, слово з двома основними значеннями: «лежати» і «обманювати». А виявилося, що тайка мала на увазі «лайт», тобто light - «світло»!

Ще тайцам важко даються звуки типу англійської межзубного «с» або «з» (російською цей звук теж не дається). Часто тайці вимовляють його схожим на «д». Був у зв`язку з цим такий кумедний випадок. На першому уроці в мовній школі викладачка тайської мови (тайка, зрозуміло) весь час говорила «лейдіс» - ladies, тобто «леді» у множині. У класі було четверо чоловіків і дві дівчини, і я думала, що вона звертається до нас. І тільки в самому кінці уроку я зрозуміла, що це були не ladies, це був like this - «лайк зіс», тобто «ось так». # 128578; Так що коли два години слухаєш одну людину, починаєш розуміти його «тайгліш», але на вулиці так не буває.

Ще є нюанс в побудові питальних пропозицій. У тайській мові питальне слово ставиться в кінці речення, а не на початку, як в англійському. Тому, коли ти щось питаєш у них, тайці чекають від тебе питання в кінці фрази, а питальне слово, яке було на початку, вони прослухали або забули! Так що якщо питального слова в кінці немає, фаранг отримує єдино можливу відповідь: «Де можна заплатити за світло?» - «Оукей-оукей».

Нічний клуб в Паттаї. Цією вивіскою дами хочуть сказати, що вони «номер один». Але виходить, написано «ми - ніхто». Як там воно насправді - не знаємо, не бували.

4. Культ білої шкіри

Ось вже дійсно що європейцеві добре, то азіату - страшний сон. Такої кількості відбілюючих кремів, умивалок, лосьйонів і іншого косметичного пишноти не зустрінеш ні в якій європейській країні. Тайці не тільки мажуть різними кремік, щоб бути світліше, але і одягаються часом так, щоб максимально закривати тіло від сонця. І купаються в одязі! І взагалі на пляжах Паттайї вони в купальниках не сидять. А при згадці солярію падають в обморок.

А все тому, що якщо у тебе світла шкіра, значить, ти працюєш в офісі. У тебе є гарна освіта і хороша зарплата. А якщо ти працюєш на вулиці, значить, ти чорнороб і нижче статусом. Що нам до цих колірних нюансів, скажете ви? Як не дивно, а я все-таки не можу залишатися до них байдужою. Подивишся на те, як вони хочуть бути схожими на нас, білошкірих, і зайвий раз не ляжеш півгодини рум`янитися на сонечку. Хоча до переїзду в Таїланд (як це сталося, можна прочитати тут) Я була впевнена, що буду підтримувати себе в полушоколадном стані. Але немає. Тут це прерогатива туристів. А ми - місцеві жителі, і краще нехай тайці про це знають. # 128578;

А ми ділимося з вами п`ятіркою обраних статей, які будуть вам дуже корисні, якщо ви плануєте витратити на новорічні або жити в Таїланді:

Поділися в соц мережах:

Увага, тільки СЬОГОДНІ!