Посмішка і мужність: стюардеси, які вчинили подвиг в ім`я життя людей
Зміст
Дуже часто роботу стюардеси занадто романтизують: далекі країни, знайомство з людьми, гарний настрій, ідеальна уніформа. Але не кожному прийде в голову, що ця професія ще і небезпечна. І справа не в тому, що доводиться літати над хмарами. Найчастіше небезпека виходить від пасажирів. Про героїчні бортпровідниці, які зуміли не розгубитися у важкій ситуації і виконати свій обов`язок до кінця, навіть ціною власного життя - далі в огляді.
Нірья Бганот
23-річна стюардеса з Індії Нірья (Нірджа) Бганот пожертвувала своїм життям, рятуючи 360 пасажирів. Це сталося в пакистанському місті Карачі. Літак PAN AM 73 захопили радикально налаштовані ісламісти. Стюардеса не розгубилася і зуміла тут же попередити пілотів. Вони евакуювалися через аварійний люк, щоб літак не можна було підняти літак у повітря.
Сама ж Нірья залишилася в салоні літака. Терористи зажадали принести паспорта всіх пасажирів, щоб стратити американців. Відважна стюардеса сховала документи людей, які мали громадянство США, в сміттєпроводі і під сидіннями. Завдяки цьому, вони залишилися живі.
Коли пакистанська поліція приступила до штурму, а терористи почали відстрілюватися, Нірья зуміла самостійно евакуювати пасажирів з літака. Вона вже хотіла сама вибиратися, але в останній момент побачила в салоні ще трьох дітей, що сховалися під сидіннями. Поки стюардеса виводила дітей, ісламісти помітили їх і стали стріляти. Дівчина закрила малюків собою і отримала смертельні поранення. З останніх сил вона вивела дітей з літака, а потім померла.
Надія Курченко
Відео: Посмішка і мужність стюардеси які вчинили подвиг в ім`я життя людей
Надія Курченко - радянська бортпровідниця, яка загинула в сутичці з терористами.15 жовтня 1970 року свого життям поплатилася 19-річна стюардеса Надія Курченко, намагаючись перешкодити терористам захопити літак. Літак Ан-24, в якому знаходилася Надія, слідував рейсом Батумі-Сухумі. Весь політ повинен був зайняти всього півгодини. На 5-й хвилині після зльоту один з пасажирів викликав стюардесу до себе, сунув їй в руку конверт і зажадав віднести його до командира. Чи то Надя на нього неприязно подивилася, чи то у чоловіка не вистачило витримки, але через пару секунд він кинувся за нею. Дівчина зрозуміла, що відбувається щось недобре і тут же закрила двері каюти пілотів, перегородивши собою шлях.
Терорист не очікував такої відсічі і спробував відштовхнути юну провідницю, але вона стала відчайдушно опиратися. У той же час командир зрозумів, що за дверима відбувається бійка і став різко повертати літак вліво, вправо, вгору, сподіваючись збити злочинця з ніг (пасажири тоді ще були пристебнутими). Терорист встояв і вистрілив Надії в стегно, але тендітна дівчина продовжувала чинити опір. Тоді він вистрілив в упор.
Коли пролунали постріли, з крісел схопились ще двоє терористів. Вони, що не церемонячись, пройшли по тілу убитої стюардеси і проникли в кабіну, вимагаючи направлятися до Туреччини і погрожуючи підірвати літак. Більша частина екіпажу була поранена. Командир зумів посадити літак на аеродромі Трабзон в Туреччині, встигнувши передати сигнал SOS. Терористам довелося здатися. За мужність і героїзм Надію Курченко посмертно нагородили бойовим орденом Червоного Прапора.
Вікторія Зільберштейн
Вікторія Зільберштейн, як і багато дівчат, мріяла працювати стюардесою. Її вабили далекі країни, красива уніформа. Її бажання здійснилося. На момент катастрофи дівчина вже два роки працювала бортпровідницею. В той день Вікторія перебувала в літаку, що прямував до Іркутська. Перед посадкою все відбувалося як завжди, звучали стандартні фрази: «Шановні пасажири, будь ласка, пристебніть ремені і прийміть вертикальне положення».
Коли почалася рулежка (маневрування рухомого по аеродрому авіалайнера за рахунок сили тяги двигуна), Вікторія помітила, що літак довго не зупиняється. Раптом вона відчула поштовх, в салоні згасло світло і з`явився дим. У той момент у стюардеси промайнула лише одна думка: треба рятувати пасажирів. Вікторії тут же згадалися слова інструктора: «Дівчатка, на підводному човні головне - зробити дірку в літаку». Стюардеса смикнула за важіль евакуаційного виходу та відкрила люк. Люди вилазили, скочуючись по накренився крила, Вікторія пропускала їх вперед, задихаючись від їдкого диму. Потім вона все-таки вийшла сама.
Стюардеса була в шоковому стані. Тільки потім в лікарні Вікторії сказали, що у неї струс мозку, літак вибухнув і, тільки завдяки бортпровідниці, більшість пасажирів зуміло врятуватися.
Шейла Фредерік
49-річна стюардеса Шейла Фредерік зуміла врятувати дівчинку від сексуального рабства. Той рейс починався як зазвичай: пасажири сідали по своїх місцях, а бортпровідниці виконували свої обов`язки. Але одна пара знову і знову притягувала до себе увагу Шейли. Здавалося, що чоловік летить з донькою, ось тільки він виглядав досить пристойно, а одяг дівчинки була схожа на лахміття. Та ще й цей переляканий погляд.
Шейла запропонувала дівчинці провести її в туалет. Там вона залишила записку з питанням, чи потрібна пасажирці допомогу. Та відповіла ствердно. Коли літак заходив на посадку, у трапа вже чекала поліція. Виявилося, що дівчинку дійсно везли проти її волі, щоб відправити в сексуальне рабство.
Мор Леві і Ніцан Рабинович
Стюардеси можуть прийти на допомогу навіть тоді, коли вони перебувають на землі, а не в повітрі. Ізраїльські бортпровідниці Ніцан Рабинович і Мор Леві врятували від смерті 80-річного чоловіка. В той день дівчата перебували в аеропорту Пекіна. Вони вже прямували до свого рейсу, як раптом Ніцан помітила, що втратила телефон. Вона попросила приятельку повернутися до станції метро і пошукати його.
Коли стюардеси повернулися до станції, то побачили, як жінка кричить над лежачим без свідомості чоловіком. Ніцан і Мор спробували знайти пульс, але його не було. Тут же стюардеси почали робити штучне дихання лежить, як їх вчили на курсах надання першої допомоги. Мор наказала людям збігати в аеропорт і принести дефібрилятор, а сама зателефонувала до швидкої допомоги. Дівчата встигли вчасно. Вони запустили серце китайця, і до приїзду лікарів чоловік навіть розплющив очі.
Порятунок китайця зайняло у стюардес 30 хвилин. Вони бігом помчали на свій рейс, встигли і, як ні в чому не бувало, посміхалися і розсаджували пасажирів по своїх місцях. Тільки після зльоту дівчата дозволили собі розплакатися. До речі, телефон теж знайшовся.
джерело